ВибранеЗберегти

Наївність

Розгадав я, які квіти Ти виховувала на білому вікні. Злякалася, мабуть, ти, Що мене побачила уві сні: Як ходжу серед білих квітів І не бачу мерехтіння дня. Хай він радісний, нехай він суворий. Все одно ти цілуєш мене... Ти в сонця не спитаєш, де друже, Ти й сонце боїшся впустити: Розпечене блукаючий круг Не вміє так палко любити. Вранці я підійшов і заспівав, І не приховаєш - почула ти, Тільки голос у відповідь дзвенів, І, хитаючись, біліли квіти... © Олександр Блок

Від Ігор Козак, Україна

Підписатися Повідомлення