Відтінки

Борис Мерзляков, Україна

Існує теорія, що Творець (він же Бог) постійно творить всесвіт, щоб він не зник. Мені дуже подобається ця ідея, і, знімаючи, я розумію, що творю свій власний всесвіт. Ще в школі я почав знімати і опанував "мокрий" процес фотографії, ця магія перетворення і прояви зображення на білому аркуші захоплює мене досі. Під час навчання у КПІ (поліграфічний факультет) освоїв комп'ютер як засіб реалізації власних ідей. Але я досі вірю, що фотографія має душу, і впроваджуватися в неї, після натискання спускової кнопки фотоапарата, не можна. З 1998 по 2003 роки я працював фотокореспондентом, висвітлював у прямому та переносному сенсі політичне та економічне життя нашої країни. Тоді, в якийсь момент прийшло усвідомлення того, що знімати тих самих людей у різних краватках просто нудно, і я перейшов у жанр фешн фотографії. Цей вид зйомки спокушав насамперед можливість стати творцем своєї власної реальності. З 2003 року я працюю у штаті редакції журналу "Наталі". Тоді ж почав знімати свої проекти, натхненням для яких завжди ставала жіночність як провідний початок життя. І завжди хотілося зрозуміти інтимний рушійний чинник – звідки? як? чому? Хотілося вторгнутися в найбільш інтимну сферу, щоб зрозуміти суть Жіночності. Але вторгнутися – не зламуючи, а будучи впущеним. Звідси виник проект TAZIK (тазик та гумові чоботи, де чоботи служили як символ жіночого захисту від зовнішніх факторів, а тазик, тим самим фактором). Або проект Femail Trouble, де зйомки велися протягом року з однією моделлю у різних туалетах. Т.к. на мій погляд це єдине місце, де жінка залишається (майже завжди)))) одна, на самоті зі своїми думками, проблемами і, у тому числі, творчими ідеями… Зламним моментом у творчості стали проекти «Київ. Мій київ», «Берлін завжди сучасний і сексуальний», «Венеціанське начало», «Улюблені жінки…» Поєднавши два початку, жіноче та архітектурне, використовував проекцію зображення міста на фарбоване оголене тіло, з подальшим промальовуванням його акриловими фарбами. З часом став більше експериментувати в різних стилях живопису, все частіше відмовляючись від фотографії як початку сюжету, працюючи лише пензлем та фарбами.