Священний Ібіс

Тетяна Ісаєва, Україна

Життя робить раму, а картину пишеш ти. Чому я пишу картини? Тому що це мене тішить, мені в кайф! Я насолоджуюся процесом! Усі мої роботи інтуїтивні, спонтанні… Приходять образи, і я їх просто передаю. Багато сюжетів спочатку зображую на полотні і тільки через час вони проявляються в житті... Іноді образи бачиш дуже чітко і ясно, іноді я чиню опір, коли приходить сюжет, починаю аналізувати, навіщо це? кому це потрібно? Через час бачу підтвердження, знак – випадкові слова, написи, події. І я розумію, що треба писати. Іноді зображення оживає, починає дивитися на мене, посміхатися і це так чарівно! Або минає час, і я розумію, чому прийшов той чи інший сюжет і як він вплинув на моє життя чи життя інших. Або буває, що дивишся на картину, через тиждень – іншу, а вона якось змінилася, стала «глибшою»… P.S. І так, я нічого не курю, не п'ю і не перебуваю на обліку у психіатра)))