Чи Ти теж віриш квітам?
Ностальгія за краєвидами та сільським життям з’являється в різних аспектах творчості Станіслава Виспянського. Історія пов’язана зі знаменитим твором митця «Весілля» («Weselem»), хлопоманією, а на сам кінець з одруженням самого Виспянського із селянською дівчиною створює спільну та зрозумілу нарацію. До того ж, якщо більш докладно придивимося до його художніх робіт і, цілком як він, зосередимо свою увагу на флорі, можливо теж зможемо зав’язати з нею правдивий діалог? Крім квітів, які дуже часто можемо бачити на картинах митця, не менш відомою є незвикла поліхромія та запроектовані вітражі Станіслава Виспянського. Хто хоч раз був всередині костелу Францисканців у Кракові і мав можливість роздивлятися поліхромію та вітражі Виспянського, не буде сумніватися, що образи квітів мали для художника особливе, навіть виняткове значення. Однак, перш ніж у краківському костелі з’явилася чудова, багатобарвна поліхромія, художник довго приглядався до квітів, які любив збирати ще з дитинства, приносив до майстерні батька, а потім малював. Спочатку з’явився так званий «Травник» («Zielnik») – зібрання із 54 карток малюнків рослин (з двох сторін) з натури олівцем (інколи делікатно зафарбованих), що ростуть в полі, в лісі, на городі... Виспянський малював окремі рослини в різних ракурсах (зверху, збоку; пелюстки, листя), давав їх короткі характеристики та присвоював специфічні назви, які були далекими від ботанічної та народної термінології, але надзвичайно милозвучні та дуже влучно характеризували вигляд рослин. Від квітня до серпня в 1896 i 1897 роках, протягом ледве двох сезонів художник створював свій «Травник» в околицях Кракова (Wola Justowska, Zabierzów, Marwałd). Над поліхромією костелу Францисканців художник працював від травня до листопада 1895 року. Однак його новаторська манера спричинила до того, що йому не дозволили завершити роботу. На щастя, Виспянському, все одно вдалося зробити багато, а ми можемо милуватися його творами всередині костелу і сьогодні. Стіни пресбітерію, трансепту і частково головної нави декоровані в пастельних тонах орнаментами із витих, сповнених поезією, різних квітів, таких наприклад, як: лілії, маки, незабудки, кульбаби, соняшники, настурції, троянди. Ці різнорідні мотиви Виспянський згрупував між собою і розподілив лініями, створюючи геометричний малюнок, який підкреслює архітектуру всередині костелу.
Виспянському не дали закінчити поліхромію, але в 1897 році францисканці запропонували йому виконати проекти вітражів для вікон костелу, які художник створював у 1897-1902 роках. Вітражі пресбітерію оточують головний вівтар. З правого боку бачимо «Святого Франциска» (монах, місіонер, засновник Ордену францисканців), над яким автор представив Христа; зліва – «Благословенна Саломея» (польська та галицька князівна, черниця закону святої Клари, перша клариска польської гілки даного закону). Але й тут не обійшлося без квітів! Два вітражі з лівого боку представляють силу стихії Вогню: на одному з яких вогонь зображено за допомогою яскраво-червоних маків. Два вітражі з правого боку представляють, в свою чергу, стихію Води: квіти озер та рік (іриси, водяні лілії та латаття). Вітраж центрального вікна було виконано з рослинними мотивами та візерунком Святого Духа в традиційній постаті голубки.
Однак, без сумніву, найбільш незвиклим та експресивним вітражем Виспянського є вітраж «Бог Отець» («Bóg Ojciec wydobywający świat z chaosu»), який часто називають «Станься» («Stań się»), в західному вікні, над музичним хором. Монументальна постать Отця здається витає над безмежним океаном. У променях світла легко роздивитися його добре та водночас мудре і справедливе обличчя. Руки Творця (піднята ліва, опущена права) дають відчуття, що ми стали свідками створення світу, зловили саме той останній момент, коли Бог Отець промовляє завершальне: «Станься».
Яскраві вітражі та поліхромія, створені рукою майстра, надають костелові виразності та експресії, а образи святих в оточенні килима флори створюють відчуття райського саду, де всі квіти розквітли одночасно. Недивно, що доля привела таку незвичайну людину, як Ян Павло ІІ, щоб розпочати свою кар’єру духівника, саме до незвичного костелу Францисканців… Література: Marta Romanowska. Stanisław Wyspiański. – 2015.
