Картини в стилі стріт арт

Наприкінці 1960-х років у Нью-Йорку почав працювати вуличний художник, який переховувався за псевдонімом Taki 183. Працюючи кур'єром, він розписував стіни у різних районах міста. У 1971 році про нього написали статтю в газеті The New York Times, і це спричинило сплеск популярності стріт-арту. Особливо бажаним об'єктом для докладання творчих зусиль для майстрів стріт-арту стали вагони нью-йоркської підземки.

Їх почали розписувати цілими поїздами. Нарешті, міське керівництво відвело спеціальні місця для самовираження райтерів. Перша виставка графіті відкрилася у 1970-х. Тоді ж вуличним художникам посипалися комерційні пропозиції. Та й рівень їхньої творчості підвищився. Окрім різних написів, вони починають малювати персонажів мультфільмів. На тлі творів стріт-арту стало модно фотографуватися туристам, графіті стали мелькати у голлівудських фільмах як одна з характерних прикмет мегаполісу.

А там до аматорів підтягнулися й професіонали. Не ігнорували широкі простори вулиць такі метри як Жан-Мішель Баскія, роботи стріт-арту якого нині виставляються на продаж лише за дуже великі гроші.

У 1990-ті роки художників стріт-арту активно долучають до сфери реклами, замовлення надходять навіть від таких великих компаній, як IBM та Sony.

Жан-Мішель Баскія - американський художник стріт-арту, який здобув популярність у Нью-Йорку, пізніше він працював у жанрі неоекспресіонізму. З кінця 1970-х років малював графіті на стінах району Манхеттен, а також грав у складі гурту Gray у нічних клубах цього району. У 1980-х роках співпрацював із Енді Ворхоллом.

Ксав'єр Прю - французький вуличний художник, який першим почав використовувати трафарет для нанесення зображень. На такий крок його підштовхнув арешт поліцією за роботою на одній із вулиць. За допомогою трафаретів твори стріт-арту можна створювати швидше. З 1981 року найчастішими героями його робіт є щури, яких він малює на паризьких вулицях, оскільки вважає їх “єдиними вільними тваринами у місті”. Також він є автором картин, літографій, творів у жанрі шовкографії та тривимірних зображень.

Бенксі - британський художник, особистість якого залишається невідомою. Один з найвідоміших представників стріт-арту. Вважає за краще порушувати соціальні питання - бідність, дитячу працю, теми війни та миру. На аукціонах ціни на його роботи перетнули рубіж у $ мільйон.

По іншу сторону Атлантики мода на стріт-арт починає поширюватися з 1980-х років. Найвідоміший арт-простір Європи кінця 1980-х років - Берлінська стіна, вірніше те, що від неї залишилося після її падіння у 1989 році. На одному з її фрагментів знаходиться один із найвідоміших у світі творів стріт-арту - зображення поцілунку Леоніда Брежнєва та Еріка Хонеккера, створене Дмитром Врубелем. Загалом на руїнах стіни нанесені роботи 118 художників.

Ще один європейський центр стріт-арту – Париж. На його вулицях з початку 1980-х працював французький художник стріт-арту Блек ле Рат, який “населив” Париж своїми щурами, які так надихнули іншого його знаменитого колегу – Бенксі. Його стараннями стріт-арт став популярним у Великій Британії. Але соціальні проблеми, про які кричать його роботи, є актуальними для вулиць усіх мегаполісів світу. Шепард Фейрі - американський стріт-арт-художник, який також працює у цьому жанрі, брав участь у передвиборчій кампанії Барака Обами у 2008 році.

У Берліні, Парижі, Лондоні та Гамбурзі, у багатьох інших містах стали популярні екскурсійні тури місцями з творами стріт-арту. Девізом стріт-арту цілком можуть бути слова одного з представників цього жанру Жана-Мішеля Баскія: “I don`t think about art when I`m working. I try to think about life”. ("Я не думаю про мистецтво, коли працюю. Я намагаюся думати про життя").

Картини в жанрі стріт-арт для продажу можна знайти на сторінці Jose Art Gallery.