Релігійні картини

Протягом всієї людської історії релігія мала величезний вплив на суспільство, торкаючись кожної його сфери. Особливо це прослідковується у мистецтві. Релігійні сюжети стали одними з центральних джерел натхнення та образності у творчості багатьох художників. Тематика релігії може викликати безліч суперечок чи неприйняття, але заперечувати її значення для мистецтва було б помилкою. Тільки у чому саме полягає ця важливість та цінність? Навіщо митці протягом століть зверталися до сакрального? Головною функцією релігії на початку її виникнення стало саме пояснення того, з чим стикалося ще молоде людство. Будь-чого: починаючи від природних явищ та закінчуючи проблемами окремого індивіда або соціального життя. Так виникали політеїстичні релігії, у яких за конкретну сферу відповідало окреме божество. Це прослідковується у віруваннях різних народів світу, але найбільш популярним прикладом можна вважати давньогрецьку міфологію. Так тогочасні люди намагалися визначити причину дощу, блискавки, родючості чи засухи. А головне - відповісти на одне з центральних питань власного існування: що відбувається після смерті. Релігійний жанр втілюється у зображенні богів на керамічних виробах, величних храми та статуях або ритуальних фігурках, у розписах стін пірамід. Так людина прагнула відчути, що божественне поряд.

Багато хто з майстрів живопису звертався до релігії, насамперед християнства, використовуючи сцени та персонажів для створення своїх робіт. Так, однією з найвідоміших фресок, стала “Таємна Вечеря” (1497) у монастирі Санта Марія делле Ґраціє в Мілані за авторством Леонардо да Вінчі. Сюжет прощальної трапези Христа з його учнями сповнений переконливої емоційності. Кожен вираз обличчя, кожен рух чи жест передає всю сутність моменту - саме тоді Ісус оголосив, що хтось з присутніх зрадить його. Примітною деталлю є те, що фреска знаходиться саме в обідньому залі монахинь, але через недотримання технології фрескового живопису, оригінальну картину було майже втрачено. Колега та суперник Леонардо, Мікеланджело Буонорроті теж увійшов в історію як автор одного з найвпізнаваніших та найбільш відомих творів мистецтва. “Створення Адама” (1512), розпис на стелі Сикстинської капели, наповнена символами те деталями, вільними для інтерпретації. Існує версія, що таке положення пальців Адама та Бога вказує на свободу волі людини, але водночас на постійну присутність Творця поряд. На відміну від ідеалістичних зображень раніше згаданих авторів, робота Ганса Гольбайна Молодшого “Мертвий Христос в труні” (1521) лякає своєю моторошністю та ідеалістичністю. Горизонтальне полотно дозволяє поглянути наче у розрізі, що підсилює ефект. Ця картина стверджує, що Ісус справді помер, про що свідчять сліді тління та плоті, що починає розкладатися. Але це лише підкреслює чудесність воскресіння та перемоги над смертю. Після того не один з видатних майстрів сучасності звертався до релігійної тематики, нехай то Поль Гоген у його роботі “Жовтий Христос” (1889), чи Пікассо та Далі зі своїми версіями Розп’яття. Жанрове різноманіття теж вражає. Малюнки на релігійну тему постійно актуалізуються та інтерпретуються, змінюють форму чи набувають нових сенсів, що підкреслює їх значення для людини навіть сьогодні.