Історія пекарні №7

Відома історія про хлібозавод починається з кінця 19 століття, з дивовижно пікантної інформації. Промзона вздовж Кирилівської вулиці тоді поширювалася на нові та нові ділянки. Треба визнати, що свого часу ті, хто експлуатував Кирилівську, вважав за норму недотримання елементарних екологічних вимог. Зокрема, у 1894 році міський санітарний лікар притягнув до відповідальності німця Йоганна Менцера, власника дріжджово-винокурного підприємства (згодом – цех хлібокомбінату на вул. Фрунзе, 65). Виявилося, що «гер Менцер накопичив величезну кількість браги, що перегнила, яка видає неможливо сморід, вона була засипана землею, а також для зменшення вони, було залито кілька пудів карболової кислоти». Журналісту місцевої преси тоді довелося констатувати: «Загалом заводи на Кирилівській вулиці у санітарному відношенні становлять велике зло Києва. Більшість заводів не вивозять нікуди своїх нечистот, але спускають їх безпосередньо на міський луг, звідки нечистоти з різних канав та струмків потрапляють до Почайни і остаточно до Дніпра». Слід нагадати, що на той час ще не існувало сучасної Новокостянтинівської вулиці, тож одразу за ділянками парної сторони Кирилівської починалися простори Оболонські луки з міськими сіножатями.