Лавандова ніжність

На написання цієї картини мене надихнула легенда про нерозділене кохання дівчини Ванди до юнака Лала. Вона знайшла його ледве живого в лісі і цілу зиму виходжувала його. Після одужання Лал збирався додому, оскільки на нього чекала наречена. Ванда звернулася за допомогою до чаклунки, і та дала їй густу пахучу рідину, яку та мала по три краплі лити собі на волосся вранці. Але цей аромат не допомагав, тому що любов юнака до своєї нареченої була сильніша за чари. Він поїхав, а Ванда від розчарування вилила всю рідину, що залишилася, собі на волосся і горювала про Лалу все своє життя. Коли вона постаріла і їй виповнилося 100 років, вона пішла у гори. А згодом пастухи знайшли її висохле тіло. Але в тому місці, де розкинулося її волосся – виросли квіти. Вони були фіолетово-блакитного кольору із чарівним ароматом. На згадку про Лалу та Ванду люди поєднали їхні імена та назвали – Лаванда. Лаванда – символ жіночності, любові та краси, а оголена дівчина, в моїй інтерпретації, – символ довірливості, закоханості та чистоти. Мене, як істинного романтика, надихають гарні люди та історії кохання, тому моя картина «просочена» одночасно силою та ніжністю цієї жінки. Незважаючи на те, що її шлях до пізнання кохання був трагічний (камушки під нею на картині – символ тернистого шляху), вона продовжує радіти, що пізнала це почуття, вдихає не тільки аромат, а й все життя глибокими грудьми і дякує (заплющені очі та розслаблене обличчя) цього юнака за кохання.