Рік створення | 2020 |
---|---|
Габарити | 60 Ш × 80 В × 0,1 Г cm |
Вид мистецтва | живопис |
Стиль | абстракціонізм |
Жанр | портрет |
Матеріали | акрил, холст |
Спосіб упаковки | тубус |
«Маскування» — це картина, що спонукає до роздумів та інтроспективи, яка заглиблюється в складні людські емоції та очікування суспільства. Використання змішаних технік, таких як олія та акрил, може створити візуально насичений і текстурований твір, підвищуючи глибину переданого повідомлення. Зображення жінки з густим довгим чорним волоссям, її обличчя закрите, але натякає на посмішку, спонукає глядачів замислитися над природою її емоцій. Неоднозначність того, чи це щаслива посмішка, чи фасад, додає цьому твору багаторівневість інтерпретації. Концепція маскування та соціального конформізму є переконливою темою в мистецтві, оскільки вона перегукується з людським досвідом навігації між автентичним самовираженням і суспільними нормами. Ідея носити символічну маску, щоб відповідати очікуванням суспільства, приховуючи свої справжні почуття та особистість, підходить багатьом. «Маскування» заохочує глядачів поміркувати над власним досвідом із очікуваннями суспільства та масками, які вони носять
Костянтин Руко, сучасний швейцарський художник, який черпає натхнення в кубістичному зображенні міських та індустріальних сюжетів у роботах американських художників Чарльза Шілера, Чарльза Демута та, певною мірою, Едварда Хоппера. Цей ранній вплив підштовхнув його до прийняття художнього стилю. Місто та природа у своїх незліченних формах залишаються вічними джерелами натхнення для Костянтина протягом усього його мистецького шляху. Його мистецькі роботи перетинають перетин образного та графічного стилів, коливаючись між абстракцією та реалізмом. Центральним у його творчому процесі є використання олійної фарби, основного засобу, який втілює його бачення в життя. У деяких випадках Костянтин використовує різноманітні засоби масової інформації та техніки, зокрема акрил, туш, вугілля, колаж та трафаретний друк, щоб підвищити експресивну глибину своїх творів. Цей універсальний підхід дозволяє йому досліджувати та розширювати межі художньої репрезентації, створюючи роботу, яка резонує як з абстракцією, так і з відчутною реальністю об’єктів, які він зображує.