Артея

У сім'ї завжди є улюблена дитина. Його привілейованість трагічно позначається на іншому, на зненавидженому, як у природі поведінки лелек, які викидають одного пташеня з гнізда, коли батько не може прогодувати обох. Ця трагедія сім'ї, трагедія природна як природа виживання. Фундамент, у який вона сюрреалістично вростає ногами - лише один із варіантів можливих рішень, який притаманний її малозначному за досвідом віку. Випадок, на який вона може вплинути, пройшовши рефлексію цього жахливого, довгою в ціле дитинство, змусить її дорого розплатитися своїм майбутнім «я». І хоч її привиди смерті образ черепів мають іншу площину як відносин і сприйняттів, на картині вони зображені у інший техніці, маючи іншу фактуру. Вони лякають і розмиті. На нашій площині є перлини. Вони зображені легкими олівцевими штрихами і можуть з'явитися нам унікальним дивом, яке чекає нас на задвірках подібного до досвіду дитинства дитини. Ці перлини - наша нагорода за вміння все пересилити і стати сильнішими у своїй свободі. Так ми звільняємо не тільки себе, а й інших, роблячи їх багатшими і полегшуючи їхні історії перлинами, які вони таки чекають.