Рік створення | 2024 |
---|---|
Габарити | 40 Ш × 40 В × 2 Г cm |
Вид мистецтва | живопис |
Стиль | сюрреалізм |
Жанр | побутовий |
Матеріали | масло, холст |
Спосіб упаковки | картонна упаковка |
Я вирішив створити невеликий проект із 15-20 картин на тему «Життя без навушників». Пропоную вашій увазі першу з робіт під назвою «Життя без гарнітури». Перевіряйте наявність оновлень принаймні раз на тиждень. Картина «Життя без навушників» втілює в собі ідилічне зображення маленького села, що занурюється в гармонію з природою і спокоєм відсутності сучасних технологій. Відсутність телефонів і зв'язку із зовнішнім світом не здається недоліком цієї картини. Навпаки, це додає йому чарівності та спокою, дозволяючи мешканцям села повністю зануритися у світ природи та міжособистісного спілкування.
Я Сергій Валентинович Березін, душа, вплетена в яскраве полотно життя з 1959 року, мешкаю серед спокійних краєвидів Стрия, Україна. Майстер самопізнання, я став самоучкою в царині мистецтва. У 1982 році я прикрашав зали Національного художнього університету в Ленінграді, який зараз купався у сяйві Санкт-Петербурга. Паралельно я заглибився в алхімію неорганічних сполук, отримавши диплом Львівської політехніки. Це поєднання художнього запалу та наукової проникливості породило мої створені на замовлення дизайнерські фарби, симфонію відтінків, незрівнянну у своїй унікальності. Зародження моєї мистецької подорожі бере свій початок від ніжних помахів руки моєї матері, вправного маестро свого часу. Моя творчість виходить за рамки традиційного мистецтва, породжуючи мою унікальну стилістичну парадигму. Вибагливі знавці легко розпізнають безпомилковий підпис моєї майстерності в кожному штриху та відтінку. У моїй палітрі античність зливається з сучасністю, коли я прикрашаю свої полотна глазур’ю, вирізаною із залишків моєї родинної спадщини. Пігменти минулих епох, реліквії 19 століття, наповнюють мої творіння чарівною привабливістю, схожою на ефірний танець акварелі. Мої творіння долають континенти, охоплені обіймами меценатів по всьому світу. Здійснюючи калейдоскопічну мандрівку регіональними виставками, моя мистецька одісея досягла свого зеніту на міжнародній арені. У 2003 році у святих залах Європи мені було вручено престижну першу премію на виставці «Мати і дитя», що є свідченням доброзичливого симбіозу мистецтва та благодійності. Серце столиці України, Київ, стало свідком моїх незліченних виставок, кожна з яких була вшануванням колективної свідомості нашої епохи. Сьогодні я стою на перехресті традицій та інновацій, постійно шукаючи авангарду в гобеленах сучасного мистецтва. З кожним мазком пензля я намагаюся висвітлити екзистенціальний гобелен людства, залучаючи глядачів до самоаналізу та просвітлення. Я висловлюю свою глибоку вдячність за ваше непохитне заступництво, і нехай ваша подорож моєю галереєю буде гобеленом радості та просвітлення. Приємного перегляду! 🎨