Четвертий сон Віри Павлівни

«Золотистим відпливом сяє нива; вкрите квітами поле, розгортаються сотні, тисячі квітів на чагарнику, що оперізує поле, зеленіє і шепоче ліс, що підіймається за чагарником». "Місто. Вдалині на півночі та сході гори; вдалині на сході та півдні, поряд на заході — море. Дивне місто». «Як прекрасний народ, що товпиться на площах, на вулицях: кожен із цих юнаків, кожна з цих молодих жінок і дівчат могли б служити моделлю для статуї». «Рано чи пізно, алюміній замінить собою дерево, можливо, і камінь. Але як же все це багато! Скрізь алюміній та алюміній, і всі проміжки вікон одягнені величезними дзеркалами!» Це зображено картині (вид зверху). Верх і низ роботи - місто, ліс, стели, бюсти, інші статуї та прекрасні люди з їхніми піднесеними заняттями. Центр – море та портрет самого Миколи Гавриловича Чернишевського. Праворуч - Віра Павлівна, що мріє. Колірна гама – автор упевнений, що саме так і виглядає утопічний соціалізм, теоретиком якого був шановний НГЛ.