ЗберегтиMagic City
| Рік створення | 2019 |
|---|---|
| Габарити | 108 Ш × 149 В × 0,2 Г cm |
| Вид мистецтва | живопис |
| Стиль | абстракціонізм |
| Жанр | міський пейзаж |
| Матеріали | масло, холст |
| Спосіб упаковки | тубус |
Опис роботи «Magic City»
У «Чарівному місті» Костянтин Руко майстерно передає яскраве, пульсуюче серце Лас-Вегаса. Завдяки калейдоскопу кольорів цей твір відправляє глядача в подорож сліпучими вершинами та приголомшливими падіннями міста. Картина передує «Міським кольорам» і продовжує розповідь про переплетення людини та міста. Тут Лас-Вегас — це не просто фон, а жива, дихаюча сутність. Крапки та бульбашки перетинають полотно, символізуючи подвійність удачі та втрати, багатства та бідності, гламуру та гротеску. Ця динамічна взаємодія спонукає до роздумів про природу досягнень і невдач, а також про складні стосунки між відвідувачами та мешканцями міста. Твори Руко — це глибокі роздуми про красу та хаос міського життя, які відображають магію та божевілля міста, яке ніколи не спить.
Робота в інтер'єрі
Constantin Roucault, Швейцарія
Костянтин Руко, сучасний швейцарський художник, який черпає натхнення в кубістичному зображенні міських та індустріальних сюжетів у роботах американських художників Чарльза Шілера, Чарльза Демута та, певною мірою, Едварда Хоппера. Цей ранній вплив підштовхнув його до прийняття художнього стилю. Місто та природа у своїх незліченних формах залишаються вічними джерелами натхнення для Костянтина протягом усього його мистецького шляху. Його мистецькі роботи перетинають перетин образного та графічного стилів, коливаючись між абстракцією та реалізмом. Центральним у його творчому процесі є використання олійної фарби, основного засобу, який втілює його бачення в життя. У деяких випадках Костянтин використовує різноманітні засоби масової інформації та техніки, зокрема акрил, туш, вугілля, колаж та трафаретний друк, щоб підвищити експресивну глибину своїх творів. Цей універсальний підхід дозволяє йому досліджувати та розширювати межі художньої репрезентації, створюючи роботу, яка резонує як з абстракцією, так і з відчутною реальністю об’єктів, які він зображує.