Рік створення | 2024 |
---|---|
Габарити | 50 Ш × 50 В × 2 Г cm |
Вид мистецтва | графіка |
Стиль | експресіонізм |
Жанр | міфологічний |
Матеріали | акрил, полотно |
Спосіб упаковки | картонна упаковка |
Картина має сильний абстрактний стиль із елементами колажу та графіки, з центральною фігурою, яка привертає увагу — обличчя, що здається розпливчастим, зображене на тлі хаотичних ліній, текстів та яскравих кольорів. Використання тексту (“Dependent”, “Disorder”, “Datum”) натякає на тему залежності, внутрішнього хаосу та психологічного стану розладу. Слова, нанесені вручну, створюють відчуття уривчастості, непослідовності думок і переживань. Основним елементом є частина обличчя, що розпадається на фрагменти, вкриті різними текстурами й символами. Око, яке виглядає з цього колажу, ніби спостерігає за глядачем крізь маску, додає відчуття прихованості, а червоний ніс клоуна може символізувати як маскування справжніх емоцій, так і сарказм над власним станом. Символи метеликів і комах також додають складності образу, вони втілюють ідеї трансформації, розпаду або невловимості. Використання кольорів надзвичайно яскраве — жовтий, червоний, рожевий, які контрастують із чорними контурами та біли
Втрачаючи віру у світ, я почала створювати свій. Мої картини відображають мій внутрішній стан — цінності, події, зростання і стагнацію. Я малюю так, як це бачу, не маючи академічної художньої освіти; я просто переношу сенси на полотно. Один із сенсів, який лежить на поверхні, — це важливість «Дому» у моїх роботах. Тема дому для мене зараз дуже болюча, бо під час війни багато людей залишилися без дому. Дім для мене — це затишок і безпека, місце, де тебе приймають таким, який ти є, і де тебе безумовно люблять. Мої твори — це мої діти. Це дуже інтимно, адже через них я показую себе вразливою, такою, якою є насправді. Війна змінила моє сприйняття світу. Відчуття розчарування не залишає мене: світ, де гуманність часто виявляється фальшивою. Мені хочеться сховатися, і водночас мріється, щоб люди проявляли більше людяності. Ця війна залишила дірку в грудях, яка болить вже третій рік. Але я все одно буду вставати з ліжка, навіть після безсонних ночей під обстрілами, і говоритиму вам те, що думаю…