Горизон надій.

Олексій Носенко, Україна

Місто проживання – Київ. Освіта – Київська школа фотографії, Перша Національна школа телебачення (фотограф), Школа сучасного мистецтва (живопис). Я почав усвідомлено займатися живописом досить пізно, коли мені було 31. Але десятирічний досвід роботи з фотографією допоміг мені і зараз допомагає розвиватися. Я почав малювати випадково. Мій друг дав полотно, фарби, пензлі та мастихіни, і сказав - "Спробуй". Спробувавши, я зрозумів, що ця справа захоплює мене і мені є що дістати з глибин свідомості, висловитися і покласти це за допомогою фарб на полотно. Я мешкаю в Україні, де багато талановитих людей. За 2 роки живопису багато робіт було продано до приватних колекцій в Україні. У виставках не брав участі, тому що для мене важливо, щоб живопис перебував у живому просторі, де люди живуть, відпочивають, працюють, переживають різні моменти та емоції. Виставковий простір трохи випадає із цього контексту. Принаймні, в Україні. Але це не означає, що я від нього відмовляюсь. Але все ж таки перевагу я віддаю тому, хто дійсно розуміє мою мову мистецтва, хто насправді перейнявся і розуміє навіщо і для чого він купує картину. А такі люди є, і це дуже мене надихає та мотивує продовжувати свою справу. Після двох десятків написаних картин, я усвідомив, що зараз хочу і розвиваюся у бік абстрактного експресіонізму. Шукаю у цьому напрямі нові знаки, символи, техніки. Працюю в основному маслом та акрилом, але обраний напрямок завжди змушує експериментувати та шукати нові підходи. Працюю над живописом у домашній маленькій майстерні. У своїх роботах я часто рефлексую те, що відбувається навколо мене, і світ загалом. Соціальні теми людства такі як падіння моралі, егоїзм, повсюдна пристрасть і невігластво турбують останнім часом. Але також є і люди-промені світла, і я хотів би їм віддати належне у своїй творчості.