Грації

Валерія Радченко

«У моїх роботах простежуються образи, взяті з класичного мистецтва, як символ досконалості, до якої ми всі прагнемо. У кожної людини є своє уявлення про стандарт, якого він хотів би досягти. Це стосується і естетики, і культурного сприйняття, і способу життя: відображення в дзеркалі, додаткові нулі на рахунку, досягнення, вирішення глобальних чи особистих проблем. Цей ідеал часто є чимось незбагненним, недосяжним, це або майбутнє, або минуле, ми з трепетом боїмося його втратити, він позбавляє нас спокою і впевненості. Пізнавши ідеальне і ідеальне, є шанс розчаруватися, усвідомивши, що результат не виправдав очікувань, не подарував заповітного щастя. Люди часто стикаються з дилемою: стати по-справжньому щасливими чи відповідати стандартам, які не відповідають їхнім справжнім потребам. Жити тут і зараз чи прагнути до мети? " Створюючи свої роботи, художниця вдається до суперечливих живописних прийомів для посилення емоційного ефекту при прочитанні основного посилу – до зображуваних класичних образів, дотримуючись академічних норм у композиції та живописній техніці, художниця вносить нотки свого особистого стилю, виявляючи авторський "характер". Таким чином художниця ніби у своїй манері «виправляє» ці незрозумілі, усіма бажані, а інколи просто марні та нав’язані суспільством символи прекрасної людини та досконалого світу.