Медитація під пісню водоспаду

Наталя Папіянц, Україна

Малювати хотіла з дитинства, але... Було багато, але й мало вільного часу. А для творчості потрібен час. Тоді ще я невміло ним користувалася, а зараз дуже - дуже ціную, бережу і намагаюся використати будь-яку нагоду зробити все і навіть більше. Жадібно оберігаю свій час і творю. Це занурення, коли неможливо рахувати хвилини, реальність йде з-під ніг і приходить почуття пробудження тієї дівчинки-дитини, яка знаходиться всередині. У ці миті я така щаслива. Щаслива по-різному - то з буйством фарб і потужною енергією, то з перекатом півтонів на одному диханні, то в невимовному екстазі із напівзаплющеними очима. Я творю... Деколи мені здається, що відчуваю, чую колір... Сьогодні хочу малювати жовтим, а вчора мені потрібен був білий. Тиждень тому був червоний, і він досі клекоче у мене всередині. Фарби потрапляють у мене внутрішньовенно. Може через шкіру... Адже я дуже люблю малювати, уточнювати деталі, пальцями. Створюю свої роботи на фанері в техніці старіння. Найчастіше додаю об'ємні елементи. Так картини стають "смачнішими". В основному це абстракція, щоб залишалося повітря, простір для думки та уяви. Не приховую, багато шукаю, надихаюсь, пропускаю через себе і, застосовуючи своє бачення та техніку, – творю. Я не художник, я просто ТВОРЮ.