Біомеханічна мандала

"Біомеханічна мандала" ініціює новий ("зелений") етап творчої роботи автора і відкриває психоделічне мистецтво в суперечливій постмодерній іронії. Художник високого класу, який довгий час працював у стилі класичного реалізму, але остаточно розчарувався у образному мистецтві, відкинув фізику вторинної кон'юнктури та схилився до безмежних просторів нестримної фантазії та творчих експериментів. Тонка гра метадискурсу реплікативного техномеханізму та реплікативної меметичної коеволюції викликає психоделічну радість у глядача та впливає на трансперсональний рівень. Художник був сюрреалістом із пелюшок, але його зріла проява була пов'язана з винятковим, глибоким інтуїтивним осмисленням багатовимірної плероми метатексту. Мандала психоделічного впливу ... Сюрреалізм у постмодерному метатексті ставить автора в один ряд з найрадикальнішими представниками елітного мейнстріму сучасності. Це якісно новий прорив у розумінні глибокого філософського контексту, багатства кольорової гами та несподіваної інтерпретації проблем сучасності.