Сериграф № 42

Міомир Мітич, Сербія

Міомир Мітіч народився в 1964 році в Піроті, за освітою інженер-оформлювач, а за фахом художник і графічний дизайнер. Після закінчення у 1989 році (факультет графічного мистецтва Загребського університету) він був керівником відділу офсетного друку та підготовки та графічним дизайнером у друкарні, а з 1995 року працював незалежним дизайнером і художником. Після багатьох колективних виставок у 1995 році відбулася його перша персональна виставка. Його графічні роботи були представлені в календарі компанії Tigar AD і отримали спеціальну нагороду на виставці календарів у Музеї Воєводини в 2004 році. «Шелкографія стала постійною графічною технікою в творчості Міоміра Мітіча. Це умова його художнього міркування, способу сприйняття, переживання й оцінки світу, факту життя й мистецтва. Він наполягає на композиції, яку витягує зі свого життя. Це життя нав’язує йому це, і саме він своєрідно і повільно трансформує всі імпульси і переживання без будь-якої патетики і потреби вербалізувати себе. Пошук форми починається з самотньої фігури, яка, здається, базується як правило і принцип, через зображення птахів, натюрморт, до суто геометричних абстрактних форм. Мотиви малюються чистою лінією, вони гнучкі та всеосяжні, визначають форму одним, як правило, безперервним рухом. Це малюнок пошуку, тематично та стилістично неоднорідний, завжди впізнаваний у рукописі та способі спостереження. Звідси історія великої майстерності та надзвичайної здатності художника організовувати та візуалізувати елементи нової намальованої реальності, часто захоплюючої та глибоко провокативної. Серіграфія також складається з кольору, який змінює візуальну структуру, збагачує мовні набори та робить їх більш прибутковими та складними. Аналізуючи графіку, складається враження якоїсь дивної вібрації лінії, яка підкреслює суть змісту, розкриває буття, виражає життя. Виклад суті настільки складний, що майже кожен елемент має реальну причину і виправдання існування. Фігура Мітіча виринає з космосу. Він або невеликий, або дуже виразний і відмовляється від простору. Експресіонізм сильніший у творах, які переростають графізм, оскільки колір надає графіці нового значення. Це не тільки підкреслює експресію, але й символізм, який робить рух сильнішим, тоді як лінія систематично диференціює цю вібрацію. Колір має силу визначати суть. Він тече, має переконливий рух і, незважаючи на помітну пастозність, створює ілюзію текстури за допомогою техніки напилення. Кольори (чорний, сірий, червоний, різні відтінки коричневого, синього та фіолетового) виразні та тонкі, без жодної дилеми щодо мети наміру та меседжу художника. Іноді Мітич переростає в стилізацію, яка є лише спробою очистити менш важливі елементи, таким чином зводячи деякі символи до суті. Що стосується стилізованої графіки, то все це змикається в більш спокійній і спокійній концепції художнього мислення. Це відображення є його певним розширенням, оскільки кольори та лінії працюють разом. У своїй останній роботі Мітіч ще більше спрощує форму, надає їй динамізму та виразності за допомогою акцентованих розписних поверхонь. Таким чином, графіка стає текучою структурою, яка з незвичайними кольоровими вибухами говорить голосами своїх символічних цінностей. Композиція та її злагодженість проектуються як цілісне і гармонійне художнє ціле з яскраво підкресленими гуманістичними акцентами. Матерія, тривалість і час є активними творцями як візуальних, так і філософських візій. Така абстрактна структура графіки не дозволяє легко проникнути в її духовний шар смислу. Графіка Міоміра Мітіча – це своєрідна головоломка, місце досвіду, вільного емоційного занурення в красу, хвилювання, естетику, гедоністичність – усе те, що нам не вистачає поза білизною паперової поверхні. З іншого боку, послання цього мистецького проекту стосуються не стільки радості життя та творчого акту, скільки абсолютних цінностей, досягнутих раціонально. У ненав'язливій символіці ми знаходимо втрачену основу власного вільного духу. Нарешті, на всіх етапах розвитку Міоміра Мітіча в межах абстрактної форми та різноманітних тематичних визначень ми чітко розпізнаємо те, що вони мають спільного: впевнений малюнок, чудовий дар багатих хроматичних комбінацій, міцні композиційні структури, привабливі сугестивні форми та поетичний спосіб художнє мислення». Радміла Влаткович, історик мистецтва, музейний радник