Із під вулкану

Крістін Ск, Україна

Я Я обожннюю музику, я співаю навіть коли не знаю усіх слів, я співаю навіть тоді, коли роблю щоденну зарядку і вона перетворюється в танець. Я обожнюю танцювати, музика ніби підхоплює моє тіло і вимальовує ним ритмічні рухи, які стають танцем… І ось я на сцені, де я співаю, танцюю і намагаюся зосередитися на своїй творчості. Адже я хочу робити те, що я люблю. Я не можу жити без любові. Я потребую віддавати свою любов, ніжність, турботу і я потребую віддачі, щоб не почуватися спустошено. Щастя, що є домашні тваринки, тому я можу віддати свою любов їй і взаємно отримати від неї щоденну порцію муркотіння… Я ношу маски, не тому, що хочу приховати свою зовнішність, а тому, що маскою я виражаю себе. Моя маска, це мій макіяж, це моя творчість і так, це частина моєї загадковості. Адже я по життю досить загадкова, а також, я дуже різна, тож мої маски допомогають мені виражати різні грані мого характеру, як і моє мистецтво. Різні стилі, різні тональності, різні ракурси, різна я. Свій настрій, свої думки, свої питання я транслюю на полотно і обираю кольори до того емоційного стану в якому я знаходжуся. Я не контролюю процес створення картини. Зазвичай я не малюю ескізів, я не продумую кожен крок. Кожен етап створення картини відкривається в моїй свідомості під час, або по завершенню попереднього етапу. Отже, спочатку я обираю кольорову гаммму, ітак етап за етапом, я крокую ніби в трансі, недокінця розуміючи кінцевий результат, крокую до завершення картини. Моє мистецтво - це моя емоція. Абстракцією і гаммою кольорів я виражаю свої почуття, як темні і сумні, так і світлі чи яскраві. Так я бачу свій світ, він не наповнений реалістичними чи конкретними формами а навпаки він в пластичних лініях чи різких мазках. Можливість бути собою втілюючи в реальну форму, свою думку, свою ідею, своє питання, своє почуття. Моє мистецтво - це стан душі. Моє мистецтво - це я.