Художній стиль неоімпресіонізм

03 квітня 2024 року

Ви коли-небудь були зачаровані пуантилістським живописом, де крихітні точки кольору з'єднуються разом, створюючи яскраву сцену? Ця техніка, що зачаровує, є відмінною рисою неоімпресіонізму - мистецького напряму, який виник наприкінці XIX століття.

Неоімпресіонізм: Сліпучий танець крапок

Неоімпресіонізм - мистецький напрямок, що був заснований Жоржем Сератом і названий французьким мистецтвознавцем Феліксом Фенеоном у 1886 році. Його витоки можна простежити до виставки шедевра Серата "Недільний день на острові Гранд-Жатт", яка поклала початок цьому руху. Неоімпресіоністів приваблювали сучасні міські сцени, пейзажі та морські узбережжя. На них вплинула наукова інтерпретація ліній і кольорів, унаслідок чого вони створили унікальну характеристику сучасного мистецтва. Домінуючими техніками на ранніх етапах руху були пуантилізм і дивізіонізм.

Визначення мистецтва неоімпресіонізму

Дехто стверджує, що неоімпресіонізм був першим справжнім авангардним рухом у живописі. Його швидку появу в XIX столітті можна пояснити, зокрема, тісним зв'язком з анархізмом. Рух прагнув створити гармонійний сплав сучасної науки, анархістської теорії та дебатів навколо цінності академічного мистецтва. Художники-неоімпресіоністи обіцяли використати оптичні та психо-біологічні теорії для досягнення синтезу ідеального й реального, науки й темпераменту.

Принципи естетики в неоімпресіонізмі оберталися навколо світла, кольору та форми. Серат і його послідовники використовували крихітні мазки основних кольорів, розташовані близько один до одного, щоб посилити сприйняття кольорів глядачем за рахунок оптичного змішування. Ця техніка створювала велику видиму яскравість. У цьому напрямку також використовували точні та геометричні форми, щоб спростити та виявити взаємозв'язок між формами. Синьяк, учень Серата, пізніше став використовувати техніку дивізіонізму більш спонтанно, підкреслюючи її поетичну природу.

Теорія кольору зіграла ключову роль у формуванні стилю неоімпресіонізму. Художники спиралися на роботи Мішеля Ежена Шевреля та інших авторів, визнаючи різну поведінку кольорового світла і кольорового пігменту. Вони розробили систему зіставлення чистих кольорів, уникаючи тьмяності, яка може виникнути внаслідок змішування кольорів. Пуантилізм, техніка, яку використовували неоімпресіоністи, сприяла створенню яскраво вираженого світлового ефекту, створюючи максимальний блиск і відповідаючи реальним умовам освітлення.

Характеристика мистецького руху неоімпресіонізм

Неоімпресіонізм - мистецький рух, який виник наприкінці XIX століття як реакція проти імпресіонізму. Він прагнув розробити більш науковий підхід до живопису, використовуючи оптичні теорії та точну роботу пензлем для створення яскравих і динамічних візуальних ефектів. На чолі руху стояли такі художники, як Жорж Сера і Поль Сіньяк, які розробили техніку, відому як пуантилізм, за якої на полотно наносять маленькі кольорові точки для створення зображення.

До основних характеристик неоімпресіонізму належать:

Використання точного, наукового пензля й оптичних теорій;
Наголос на використання кольору та світла для створення яскравого, динамічного візуального ефекту;
Розвиток пуантилізму, техніки, у якій маленькі крапки кольору наносяться на полотно для створення зображення;
Інтерес до зображення сучасного міського життя та пейзажів;
Відмова від спонтанності та емоційності імпресіонізму на користь раціональнішого, аналітичнішого підходу;
Вплив наукових теорій кольору та сприйняття, таких як теорії Мішеля Ежена Шевреля та Огдена Руда.

Неоімпресіонізм справив значний вплив на розвиток сучасного мистецтва, проклавши шлях таким рухам, як фовізм і кубізм. Його акцент на кольорі та світлі продовжує впливати на сучасних художників і сьогодні.

Мультиплістичні художники неоімпресіонізму

Існують різні альтернативи терміну "неоімпресіонізм", кожна зі своїми нюансами. Хромолюмінаризм, якому надавав перевагу Серат, підкреслює вивчення кольору та світла, що були центральними в його мистецькому стилі. Дивізіонізм, більш поширений термін, описує метод нанесення окремих мазків кольорів, що доповнюють і контрастують. На відміну від інших позначень того часу, "неоімпресіонізм" не було дано в якості критики, а, скоріше, приймав ідеали Серата і його послідовників.

Група художників-неоімпресіоністів уперше представила свої роботи публіці 1886 року в Салоні Незалежних. Цей виставковий простір залишався їхнім основним місцем протягом десятиліть, а Сіньяк служив президентом асоціації. Успіх неоімпресіонізму швидко поширився, що призвело до запрошень виставлятися на різних престижних заходах і в різних місцях. Рух отримав визнання на міжнародному рівні, особливо в Бельгії, де він став домінантною формою художнього вираження.

Сорат як художник прагнув оспівати силу чистого кольору, лінії та цінності, одночасно реформуючи імпресіонізм і традицію Beaux-Arts. Сіньяк, навпаки, наголошував на зв'язку між анархізмом, неоімпресіоністською технікою, середземноморською місцевістю та класичною традицією в живописі. Привабливість нових наукових методів і середземноморського регіону заворожувала молодих художників руху. Неоімпресіоністи знаходили натхнення на півдні Франції, що асоціювався в них зі свободою та звільненням.

Мистецтво неоімпресіонізму — Жорж Сера, 1889-90, Ле Шахут

Приклади й значення неоімпресіонізму

Пік неоімпресіоністського руху тривав близько п'яти років (1886-1891), але його вплив поширився і після смерті Жоржа Сера в 1891 році. Рух продовжував розвиватися, вбираючи в себе політичні та соціальні ідеї, зокрема анархізм. Неоімпресіоністи укладали союзи з анархо-комуністичним рухом, приваблюючи багатьох молодих художників своєю сумішшю соціальної та художньої теорії. Однак усередині спільноти неоімпресіоністів виникли напруженість і розбіжності, оскільки деякі художники повернулися до більш ранніх стилів, відштовхнувши від себе раніше згуртовану групу.

Початково неоімпресіонізм зіткнувся з критикою з боку світу мистецтва та широкої громадськості. Однак згодом рух здобув визнання та високу оцінку за свої новаторські техніки та революційний підхід до живопису.

🎨 Читайте більше про інші стилі мистецтва.

Популярні художники