Художній стиль кубізм

03 квітня 2024 року

Розбиваючи фігури і предмети на абстрактні грані, художники-кубісти розробили абсолютно нову візуальну мову. Їхні новаторські ідеї зруйнували традиційні уявлення про простір, форму та розміри, здійснивши революцію в художньому процесі. У цій статті ми познайомимося з особливостями кубізму в мистецтві.

Кубізм у мистецтві: Художня революція

Попершу поговоримо про визначення кубізму в мистецтві.

Початку поговоримо про визначення кубізму в мистецтві.

Кубізм, новаторський мистецький рух, який виник на початку XX століття, переосмислив традиційні уявлення про репрезентацію в мистецтві. Характеризуючись фрагментарними формами, геометричними фігурами і множинними точками зору, кубізм прагнув зображати предмети з різних боків одночасно, кидаючи виклик умовностям перспективи і глибини."

Розвинений в основному Пабло Пікассо і Жоржом Браком, кубізм представив революційний підхід до візуального представлення, роблячи акцент на абстракції та деконструкції форм на їхні основні геометричні компоненти. Цей авангардний рух не тільки змінив хід історії мистецтва, а й заклав основу для численних наступних подій у сучасному мистецтві.

Пабло Пікассо, Авіньйонські демуазелі, 1907
Характеристика мистецтва кубізму

Аналітичний кубізм, започаткований Пікассо та Браком приблизно у 1910 році, розбивав об'єкти на фрагментовані геометричні площини та грані. Ця деконструкція розмірів була спрямована на зображення предметів з одночасної точки зору. Синтетичний кубізм, навпаки, відновив деякі елементи репрезентації, використовуючи колажовані матеріали. Ця фаза відкрила шлях до більших експериментів з формою, текстурою і простором. Упродовж усього періоду кубізм дотримувався обмеженої колірної палітри, віддаючи перевагу монохромам, щоб підкреслити форму.

Кубізм, з його виразною візуальною мовою, демонструє кілька ключових характеристик, що виокремлюють його як революційний мистецький рух. Одна з відмінних рис - фрагментація форм, коли об'єкти розбиваються на геометричні фігури та грані. Така фрагментація дає змогу художникам зображати кілька точок зору на предмет одночасно, кидаючи виклик традиційним уявленням про перспективу. Інша визначальна риса - акцент на абстрактних формах і зведення предметів до їхніх основних геометричних компонентів. Кубістські композиції часто вирізняються складною взаємодією форм, ліній і площин, створюючи динамічні образи, які візуально стимулюють.

Крім того, художники часто використовують такі техніки, як колаж і ассамбляж, включаючи у свої твори повсякденні матеріали, щоб розмити кордони між живописом і скульптурою. Загалом новаторський підхід кубізму до зображення та його дослідження форми, простору і перспективи залишили незгладимий слід в історії мистецтва.

Поль Сезанн, Кар'єр Бібемю, 1898-1900

Тутюди наведені деякі характеристики мистецтва кубізму:
Геометричні форми: Твори кубізму часто зображають об'єкти у вигляді геометричних фігур, розбиваючи їх на більш прості форми, як-от куби, конуси й циліндри.
Багацько перспектив: Художники-кубісти зображують об'єкти з кількох точок зору одночасно, створюючи фрагментарні зображення, що перекриваються.
Взаємно пов'язані площини:Використання взаємопов'язаних площин та граней для зображення різних аспектів об'єкта чи сцени є спільною рисою кубізму.
Обмежена колірна палітра:Кубістські картини зазвичай використовують приглушені або обмежені колірні палітри, з перевагою земляних тонів, таких як коричневі, сірі та зелені.
Елементи колажу: У деяких роботах кубістів використовується техніка колажу, коли різні матеріали, як-от газетні вирізки або тканина, наклеюють на полотно для створення текстури та глибини.
Плоскі, двовимірні поверхні:Кубістські картини часто мають плоскі, двовимірні поверхні, на відміну від ілюзії глибини, що наявна в традиційному перспективному живописі.
Сперекручені пропорції:Предмети в кубістичному мистецтві можуть мати викривлені пропорції та масштаб, кидаючи виклик традиційним уявленням про репрезентативність та реалізм.
Аналітичний і синтетичний кубізм: Кубізм можна розділити на дві основні фази: аналітичний кубізм, що характеризується фрагментарними формами та монохроматичними колірними схемами, і синтетичний кубізм, у якому з'являються елементи колажу та більш яскраві кольори.
Приклади мистецтва кубізму
Крім живопису, кубізм вплинув на скульптуру, гравюру, архітектуру та промисловий дизайн. Пікассо використовував деталі гітар і велосипедів у своїх тривимірних конструкціях, а архітектор Ле Корбюзьє застосовував кубістську геометрію у своїх проєктах. Фрагментарний підхід кубізму вплинув і на інші авангардні рухи. Його візуальна мова послужила основою для абстрактного мистецтва і сюрреалізму, а концептуальний підхід проклав шлях до дадаїзму і концептуального мистецтва.

Фундаментально кубізм відкидав фіксовану перспективу і ракурс. Замість класичного ілюзіонізму кубісти зробили ставку на інтелектуальний аналіз, деконструкцію і зіставлення. Цей новий процес передбачав суб'єктивність, запрошуючи глядача до створення сенсу. Художники-кубісти більше не відчували себе зобов'язаними фіксувати конкретну реальність. Їхня концептуальна спрямованість надихала майбутні покоління продовжувати розширювати межі художнього зображення.

Жан Метцингер, 1911-1912, La Femme au Cheval, Жінка з конем

Відоме мистецтво кубізму

Перекидаючи усталені техніки, кубізм відкрив шлюзи для радикальних формальних експериментів у сучасному мистецтві. Його революційні інновації - фрагментація, абстракція, колаж - досі знаходять відгук у таких сучасних рухах, як поп-арт і деконструктивізм. Насамперед кубізм незворотно змінив наше сприйняття та інтерпретацію світу, закріпивши за собою статус найвпливовішого мистецького напряму XX століття.

Знамените мистецтво кубізму містить у собі культові роботи художників-першопрохідців, таких як Пабло Пікассо і Жорж Брак, чиї спільні зусилля заклали основу для цього руху. Новаторська картина Пікассо "Авіньйонські демуазелі" (1907) вважається основоположним твором кубізму, на якому зображені викривлені жіночі фігури та фрагментарні форми. Інший яскравий приклад - Герніка Пікассо (1937), потужна антивоєнна фреска, що зображує жахи громадянської війни в Іспанії. Картина Брака "Скрипка і свічник" (1910) є прикладом того, як кубісти роблять акцент на геометричних формах і множинних точках зору. Хуан Гріс, ще один видатний художник-кубіст, створив такі знамениті роботи, як Портрет Пікассо (1912), що демонструють його майстерне володіння принципами цього руху. Ці та інші роботи залишили незгладимий слід в історії мистецтва, вплинувши на цілі покоління художників і змінивши хід розвитку сучасного мистецтва.