АНАТОЛІЙ НЕПОРОЖНІЙ. КРАЄВИД. ГЛИБИННИЙ ПОГЛЯД.
Вигадлива, загартована віками мудрості, Пані Природа… Що відкриває вона своєму відданому адептові? До якої межі порозуміння веде за собою? За якою ознакою обирає саме тих тлумачів власної мови, які здатні донести людству зерна краси, не загубивши ні одного при тому. Донести, за відсутності жодного поштового індексу, але… Якщо, вже зараз про це написано – відтоді, воно і прочитане. Отже, адресата знайдено. Багато людей у цьому Світі. Всі вони різні, але немає жодної, яка, хоч би раз не заярилася красою Природи. У житті кожного, єдино, настає мить потреби зупинитися у дорозі. Без огляду, чи є та дорога сучасною швидкісною трасою, чи непомітною лісовою стежиною. Зупинитися. Подивитися до неба, оглянути довкіл. Здивуватися, нарешті. Щасливий той, хто має змогу це відчути. Вкрай щасливий той, хто здатен зупинити в просторі-часі не тільки себе, а ще й примхливу посмішку Природи. Безмежно щасливий художник АНАТОЛІЙ НЕПОРОЖНІЙ. Все до цього написане – по нього. Навіть, більше. Чому? Тому що ніколи написане, не відображає, повною мірою, відчуте. Треба просто побачити на власні очі. Запашна стиглість літніх яблук, віддзеркалення осіннього лісу у безмежному плині подільської ріки, останній промінь на верхівках застиглих зимових дерев, перші поцілунки весняного сонця на світанку… Такі земні і, водночас, такі казкові мотиви! І справа не в тому, що художник вигадує казку. Ні, він просто нам її відкриває. Легкою мовою говорить про велике. Головна його мистецька зброя – світло. Складається враження, що не кольором, а, саме, світлом створює свої пастельні краєвиди Анатолій Непорожній. Що є світло? Хвиля, у розумінні фізики, стан, у розумінні філософії, і просто частина Прекрасного у розумінні Анатолія Непорожнього.
